Що все якось не так іде:
Вода не з того русла б’ється,
А люди роблять тільки зле.
Що за добро вже всі забули,
Що радості нема в житті,
Що кораблі, що затонули,
Так і залишаться на дні,
як і стосунки між людьми…
Хоча, мабуть, мені це не здається,
Бо переконуюся знов і знов,
Що проти течії ніщо не ллється,
А люди загубили віру і любов.
Хто винен в цьому – ось дилема.
Та, мабуть, відповідь проста :
У нас всіх є страшна проблема –
Не вмієм бачити добра.
Не вмієм зранку посміхатись
І Богу дякувать за те,
Що дав нам змогу вранці прокидатись
І сто нагод змінити все.
Тому схиляюсь я до того,
Що попри біди й вчинки злі,
Наш світ все ж відродитись зможе
У щасті, мирі і добрі!
Немає коментарів:
Дописати коментар