Прочитайте цей приголомшливий за своєю мудрістю і глибиною лист, який Умберто адресував своєму онукові. Він називається «Дорогий онук, вчи напам'ять».
"Я хотів з тобою поговорити про хворобу, яка вразила твоє і попереднє покоління, яке вже навчається в університетах. Я кажу про втрату пам'яті.
Це правда, що якщо ти захочеш дізнатися, хто такий Карл Великий, або де знаходиться Куала-Лумпур, то ти зможеш натиснути на кнопку і негайно дізнатися все з інтернету. Роби це, коли тобі потрібно, але, отримавши довідку, старайся запам'ятати її зміст, щоб не шукати вдруге, коли ці знання тобі знадобляться в школі, наприклад. Погано те, що розуміння того, що комп'ютер може в будь-який момент відповісти на твоє питання, відбиває у тебе бажання запам'ятовувати інформацію. Цьому явищу можна навести таке порівняння: дізнавшись, що з однієї вулиці до іншої можна дістатися на автобусі або метро, що дуже зручно у випадку поспіху, людина вирішує, що у неї більше немає необхідності ходити пішки. Але, якщо ти перестанеш ходити, то перетворишся на людину, вимушену пересуватися в інвалідному візку. О, я знаю, що ти займаєшся спортом і вмієш керувати своїм тілом, але повернемося до твого мозку.
Пам'ять подібна м'язам твоїх ніг. Якщо ти її перестанеш вправляти, то вона стане в'ялою, і ти (будемо говорити без натяків) перетворишся на ідіота. Крім того, всі ми в старості ризикуємо захворіти хворобою Альцгеймера, і один із способів уникнути цієї неприємності полягає в постійному тренуванні нашої пам'яті.
Ось у чому полягає мій рецепт. Щоранку вивчай який-небудь короткий вірш, як примушували нас робити в дитинстві. Можна влаштовувати змагання з друзями на кращу пам'ять. Якщо тобі не подобається поезія, то ти можеш запам'ятовувати склад футбольних команд, але ти повинен знати гравців не тільки команди Римського клубу, але і гравців інших команд, а також їхній склад в минулі часи (уяви, що я пам'ятаю імена гравців Туринського клубу, літак з якими зазнав аварії на пагорбі Суперга: Бачігалупо, Балларін, Мароз і так далі). Змагатися в тому, хто краще пам'ятає зміст прочитаних книг (хто був на борту «Еспаньйоли», що відправилася на пошук острова скарбів? Лорд Трелоні, капітан Смоллет, доктор Лівсі, Джон Сілвер, Джим... ). З'ясуй, чи пам'ятають твої друзі імена слуг трьох мушкетерів і д'Артаньяна (Грімо, Базен, Мушкетон і Планше)... А якщо ти не хочеш читати «Трьох мушкетерів» (хоч ти не знаєш, що при цьому втрачаєш), то виконай подібну гру з тією книжкою, яку ти прочитав.
Це здається грою, та це і є гра, але ти побачиш, як твоя голова наповниться персонажами, історіями і різними спогадами. Ти запитаєш, чому колись комп'ютер називали електронним мозком. Це тому, що він був задуманий за моделлю твого (нашого) мозку, але у людського мозку більше зв'язків, ніж у комп'ютера. Мозок — це такий комп'ютер, який завжди з тобою, його можливості розширюються в результаті вправ, а твій настільний комп'ютер після тривалого використання втрачає швидкість і через кілька років вимагає заміни. А твій мозок може прослужити тобі до 90 років, і в дев'яносто років, якщо ти будеш його тренувати, ти будеш пам'ятати більше, ніж пам'ятаєш зараз. Він, до того ж, безкоштовний.
Потім є ще історична пам'ять, яка не пов'язана з фактами у твоєму житті або з тим, що ти прочитав. Вона зберігає ті події, які трапилися до твого народження.
Сьогодні, якщо ти вирушаєш в кінотеатр, ти повинен прийти до початку фільму. Коли фільм починається, то тебе весь час ведуть за руку, пояснюючи, що відбувається. У мої часи можна було увійти в кінотеатр у будь-який момент, навіть в середині фільму. Безліч подій траплялося до твого приходу, і доводилося домислювати те, що відбувалося раніше. Коли фільм починався спочатку, можна було побачити, чи правильна твоя реконструкція. Якщо фільм подобався, то можна було залишитися і подивитися його ще раз. Життя нагадує перегляд фільму в мої часи. Ми народжуємося в момент, коли вже відбулося безліч подій протягом сотень тисяч років, і важливо зрозуміти, що ж сталося до нашого народження. Це потрібно для того, щоб краще зрозуміти, чому сьогодні відбувається стільки нових подій.
Сьогодні школі варто було б навчити тебе запам'ятовувати те, що трапилося до твого народження, але їй це погано вдається. Різні опитування показують, що сьогоднішня молодь, навіть та університетська, народжена в 1990 році, не знає, а, можливо, що не хоче знати про те, що відбувалося в 1980 році, вже не кажучи про те, що було 50 років тому. Статистика говорить, що коли молодих людей запитують, хто такий Альдо Моро, то вони відповідають, що він очолював «Червоні бригади», але ж він був убитий членами цієї підпільної ліворадикальної організації.
Але чому так важливо знати про події далекого минулого? Тому що часто подібні знання допомагають зрозуміти хід сьогоднішніх подій і в будь-якому випадку, як знання складу футбольних команд, допомагають збагатити нашу пам'ять.
Врахуй, що ти можеш тренувати свою пам'ять не тільки за допомогою книг і журналів, але і за допомогою інтернету. Він придатний не лише для того, щоб базікати з твоїми друзями, а й для вивчення світової історії. Хто такі хетти і камізари? Як називалися три кораблі Колумба? Коли вимерли динозаври? Чи був штурвал на Ноєвому ковчезі? Як називався предок бика? Сто років тому водилося більше тигрів, ніж зараз? Що ти знаєш про імперію Малі? Хто розповів про неї? Хто був другим Папою в історії? Коли був створений Міккі Маус?
Я міг би продовжувати ставити питання до безкінечності, і вони стали б прекрасними темами для дослідження. Все це треба пам'ятати. Настане день, і ти постарієш, але ти будеш відчувати, що прожив тисячі життів, як якби ти брав участь у битві при Ватерлоо, був присутній при вбивстві Юлія Цезаря, побував у тому місці, де Бертольд Шварц, змішуючи в ступці різні речовини в спробі отримати золото, випадково винайшов порох і злетів у повітря (і так йому і треба!). А інші твої друзі, які не прагнуть збагатити свою пам'ять, проживуть тільки одне власне життя, монотонне і позбавлене великих емоцій.
