Зараз доводиться адаптуватися до іншого режиму і відмовлятися від звичок, напрацьованих роками

Дистанційна освіта очима директора школи

Продовжується серія розмов з освітянами про те, як українські школи адаптуються до умов онлайн-навчання. Проект Прошколу запросив 4 різних героїв, щоб почути різні точки зору про реалії дистанційної освіти в Україні.

Другий герой — Олександр Пошелюжний, директор київської школи №45. Він розповів проекту Прошколу, як зараз керівникам шкіл довелося стати віртуальними менеджерами.

Як ваша школа переходила в режим «онлайн»?

Ми всі буквально за один день мали перевести освітній процес на дистанційну форму. І педагоги, і діти, і батьки вийшли із зони комфорту і змінили своє звичне життя. Звісно, ми не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Зараз нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками.

Звичайно, що так відразу, просто 12 березня, взяти й перейти на дистанційне навчання нам не вдалося. По-перше, ніхто не очікував, що це буде надовго, адже всі звикли до сезонних карантинів на 2-3 тижні. І на першому етапі ми вирішили працювати за старим принципом: користуватися найпоширенішими месенджерами: Viber, Facebook, Telegram. Окрім того, у нас у школі вже була практика роботи з Google-таблицями під час попередніх карантинів. У цих таблицях колеги розміщували посилання на освітні ресурси з відповідних тем і завдання для виконання.

Що змінилося після першого тижня карантину?

Ми всі зрозуміли, що це надовго, і почали міркувати, як будемо діяти далі. У школі утворилася антикризова команда, яка почала шукати вдалі методи і формати навчання. Канікули нам у цьому дуже допомогли, адже ми серйозно зайнялися самоосвітою. Наприклад, увесь педагогічний колектив пройшов онлайн курс «Цифрові навички для вчителів» на платформі Дія.

На сайті школи ми створили розділ «Дистанційне навчання», де розмістили мережу класів з переліком відповідних предметів. Кожен учитель зі свого предмету, у своєму акаунті, створив на Google Диску папки, де почали розміщувати навчальні матеріали для учнів.

Наступним кроком став розклад (графік) онлайн-уроків у Zoom та створення електронного журналу, аби фіксувати оцінки. Ми не обмежували вчителів у програмах та платформах, але вийшло так, що всі обрали спільно.

Ми діяли методом спроб і помилок, але разом вибудували певний алгоритм, за яким працюємо протягом всього карантину.