До 100-річчя з дня народження О. Шалімова. Життя як один день

     

                                                                                    
                                                                                   "Мета хірурга - постійне                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        вдосконалення,

знання та переломлення у своїй діяльності

кращих світових досягнень, створення свого,

оригінального, що визначає прогрес в медицині

і хірургії на роки." 

  Олександр Олексійович  Шалімов

     О. Шалімов – росіянин, але комфортно почувався і в українському політичному та культурному середовищі. "Я лікар, і найголовніша політика для мене – щоб людям не боліло, незалежно від того, якої вони національності. Найкращі й найплідніші роки я провів в Україні і, сподіваюся, дав українському народові, медицині колись республіки, а тепер незалежної держави чимало. Що ж до української культури, зокрема мови, то вона мені дуже подобається, її добре знає моя родина. Знаю мову й я, проте не настільки добре, щоб вільно спілкуватися з тими, хто її знає досконало. Українські ж пісні такі гарні, мелодійні й душевні, що їх просто гріх не любити.

    Моя дружина Сусанна Миколаївна, любить розповідати, що я колись покорив її українською піснею "Ой ви очі волошкові, мов троянди пелюстки, вуста...". Якщо ви спитаєте мене, чи потрібна державі державна українська мова? Безперечно, це один з наймогутніших стовпів державності, на якому держава тримається. Це також ознака здоров'я нації, без якого не буде фізичного здоров'я", 

Українську мову не можуть вивчити лише дебіли, дефективні або ліниві тварини

Все частіше чути: “Я украинскій русскоязичний патріот і мову учіть мнє нєт надобності, потому что мєня і так всє понімают”. Спробуємо розібрати суть питання і проблематики.

Я — Антон Дмитрович Мухарський народився в місті Києві в абсолютно російськомовній родині. Родичів в селі не маю ані по батьковій, ані по маминій лінії. Вперше почув українську мову в природніх умовах (не враховуючи шкільних занять) у віці 13 років, коли ми з батьками поїхали відпочити у село Махаринці, і був страшенно здивований, адже на ті часи в абсолютно русифікованому Києві її можна було почути хіба що на базарі у вигляді суржика.

"Шановна, здається, ви сіли не в ту маршрутку".

"Шановна, здається, ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі": У Луцьку маршрутник висадив пасажирку за антиукраїнські висловлювання

.

Так теж буває. У Луцьку водій маршрутки висадив пасажирку за антиукраїнські висловлювання. Про цю історію розповів користувач Фейсбуку в групі Патріоти України - єднаймося, передають Патріоти України.

Текст подано нижче без змін.

Луцьк. Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів. 
Серед них хлопчина у старому камуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому. 
Простягає водієві 3 гривні за проїзд. 
— Хлопче, те, що ви робите для нас, ціни немає. Забери гроші.

- А мамі на подарунок маєш?

Боєць усміхнувся: 
— Все добре. І мамі і сестричці купив.

— Дивись. Якщо потрібно, не соромся!

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською:

— Не дадут никак Донбасу жить.Чего туда лезть. Людей убивать.. 
Маршрутка зупинилась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взяв незадоволену пані під руку простягнувши 3 гривні.

— Шановна, мені здається, що ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі.

І дуже ввічливо спровадив її з салону. Повернувся до пасажирів і ніби виправдовуючись, сказав:

— У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ – ДЕПУТАТАМ: ЯКЩО НЕ БУДЕ ДЕРЖАВИ, В ЯКОМУ ПАРЛАМЕНТІ ВИ СИДІТИМЕТЕ?

Патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет закликав депутатів до єдності, щоб не втратити знову державу.

Про це він сказав журналістам у парламенті, повідомляє Укрінформ.

Патріарх Філарет виклав своє бачення щодо подій, зокрема, в парламенті. На його переконання, нинішня Верховна Рада повторює помилки 100-річної давнини

Ліна Костенко "Крила"

Лина Костенко "Крылья"

З днем народження, Ліно Василівно

День рождения гениальной поэтессы.

Ей исполняется 87 лет

Лина Костенко родилась в Киевской области, в небольшом городе Ржищев в семье учителей. По первому образованию она педагог. Второе высшее получала в Московском литературном институте.

В советские времена активно участвовала в диссидентском движении, за что была надолго исключена из литературного процесса. В 1963 году сняли с печати книгу стихов "Звездный интеґрал", а книжку "Княжа гора" сняли с верстки. В 1968 году написала письма в защиту Вячеслава Чорновила в ответ на клевету на него в газете "Литературная Украина". После этого имя Лины Костенко в советской прессе долгие годы не упоминалось.

Ее жизнь складывалась так, что ей приходилось не раз показывать свою несокрушимость, независимость и преданность истине. 19 марта выдающейся поэтессе Лине Костенко исполнится 87 лет. 

В 1987 году Костенко издала роман в стихах "Маруся Чурай", за который была удостоена Шевченковской премии. В 2010-м, после фактически двадцатилетнего перерыва, писательница презентовала своим читателям и поклонникам прозаическую книгу "Записки украинского самашедшего".

Лина Костенко - живая легенда. Ее произведения изучают в школах и университетах. Несмотря на такую ​​популярность, поэтесса не любит излишнего внимания к себе. Она даже отказалась от звания Героя Украины - «политической бижутерии не ношу». Говорит, что просто делает свое дело, ведь призыв писателя - писать.

Писательница два года назад присоединилась к гуманитарной акции "Второй фронт АТО". Лина Костенко передала на фронт несколько сборников своих стихов с пожеланиями и словами поддержки.

* * * 

Доборолись! Договорились! 

Досварилися, вплоть гремит! 

Украина, ты была когда-то 

независимой хоть на мгновение - 

от оков, волю 

сковывают, 

от копыт, что в душу бьют, 

от чужих, что тебя 

скупают, 

и своих, что тебя продают ?! 

Популяция! Нация! Массы! 

И сегодня, и вчера, и прежде 

украинского ада гримасы 

упеклися мне. Упеклись! 

Все это раздор, и рейвах, 

и ропот, 

и века беду вдогонь, - 

пусть он сожжет все это 

ничтожество 

украинского ада огонь!