Школа онлайн: погляд на дистанційну освіту

Карантин поставив виклики – для шкіл, учителів, дітей та батьків. І перевернув освіту на 180 градусів. Чи зміниться вона після карантину? Як вплине ізоляція та школа онлайн на майбутнє нашої освіти? «Прошколу» запросили 4 різних героїв, щоб поговорити з ними про реалії дистанційної освіти в Україні з різних точок зору.

Перша героїня — Олена Северенчук, радниця заступниці Міністра цифрової трансформації. Олена тривалий час працювала з креативними освітніми програмами для вчителів, допомагала організовувати премію Global Teacher Prize Ukrainа, а останнім часом готувала спеціальний онлайн-серіал, інструкцію для всіх учителів країни про сервіси та специфіку онлайн-роботи під час карантину.

Як дистанційна освіта впливає на суспільство? У чому плюси та мінуси?

Уявіть, що країні замість 17 000 шкіл необхідно було організувати школу в домівці кожної української родини. І це за 2 тижні. Нічогенький виклик?

По-перше, не у всіх банально є робоче місце вдома, де можна комфортно поспілкуватися онлайн і виконати завдання. По-друге, не всі мають ґаджети вдома. І це реальність. Результати PISA 2018 свідчать, що більшість освітніх систем поки не готові запропонувати учням можливості для навчання онлайн.

У деяких країнах дистанційне навчання загострило соціальний розрив. Адже школа була безпечним місцем, яке, на відміну від дому, забезпечувало базові потреби дітей: тепло, одяг, їжу. Діти це втратили. Наприклад, у Мексиці 40% дітей не мають ані гаджетів, ані інтернету вдома. У середньому для країн ОЕСР (ті ж результати PISA 2018), у школі є майже один комп'ютер для кожного 15-річного учня. А от в Албанії, Бразилії, Греції, Косові, Чорногорії, у Марокко, Туреччині та В'єтнамі є лише один комп’ютер для кожного 4-го учня. В Україні точних даних ніхто не знає, але ситуація приблизно така ж. А в сільській місцевості відверто катастрофічна. Мова йде про те, що не всі мають доступ до освіти. І якщо в США вчителі возять дітям з таких сімей гарячу їжу, у Латвії уряд закупив понад 5000 гаджетів для дітей, які їх не мали, то в Україні найкращі ініціативи лишилися на рівні самих шкіл.

По-друге, дистанційна освіта для більшості людей стресовіша і напруженіша, аніж навчання офлайн.

По-третє, навчання вдома вимагає значно вищого рівня мотивації і самодисципліни, а ще необхідно залучити батьків. Їм потрібен чарівний штурханець і по надцять разів на день нагадування про уроки, домашні завдання, зустрічі онлайн. І це природно.

Додайте до цього ще загальну соціальну ізоляцію. Діти не виходять у двір, не спілкуються з друзями, не відвідують гуртки. Усе перекочувало в онлайн. І хоча є ті, для кого така ситуація комфортна, все ж більшість людей потребують компанії одне одного.

Що повинна організувати адміністрація школи? Хто за що відповідає?

За даних умов директори — це кризові менеджери. На жаль, їх цьому ніхто не вчив. Але найбільш хибною позицією є чекання вказівок від МОН або деінде згори. Зараз момент, коли потрібно діяти. І розуміти, що будуть нерви, буде критика. Але ніхто, окрім адміністрації, не може більш ефективно впоратися із задачами конкретної школи і допомогти своїм учителям, дітям і батькам.

Перше — директор з командою мають розробити чіткий алгоритм дій. Перш ніж кидати своїй команді виклик, варто переконатися, що адміністрація точно має відповіді на наступні питання:

• Яка мета дистанційного навчання саме в цій школі? Тільки чесно! Будь-яка відповідь слушна. Задовольнити батьків, які вимагають надання освітньої послуги? Залучити дітей до цікавих активностей, поки вони вдома? Виконати заплановану програму? Від справжньої мети залежатиме і набір онлайн-інструментів, якими користуватимуться вчителі.
• Чи врахували всі можливі ризики, пов’язані з дистанційним навчанням? Наприклад, чи всі вчителі мають удома техніку? Чи всі класи можуть вчитися онлайн?
• Чи визначили ОДНУ людину з адміністрації, яка комунікуватиме з командою і доноситиме всі важливі повідомлення?

Я кажу це не просто так, а тому що точно знаю, що немає нічого гіршого для вчителів, аніж чути протягом дня різні версії від різних людей.

Другий за важливістю етап – це залучити до обговорення ідей учителів, яким і впроваджувати навчання. Слухати і чути команду – половина успіху будь-якого процесу. Варто спитати, чи є ті, кому потрібна допомога в опануванні того чи іншого інструмента (якщо, звісно, хочете отримати якісний матеріал). Корисно організувати експрес-навчання. Збирати зворотний зв'язок.

Важливо зафіксувати всі ключові моменти письмово, зробити розсилку на групу вчителів електронною поштою або у шкільному чаті з чітким алгоритмом дій, тобто дуже детальною інструкцією. Безумовно, вчитель може щось змінювати і робити на власний розсуд, але він/вона не має почуватися розгубленим і не розуміти до кінця, що йому робити в понеділок уранці.

Це саме стосується дітей та/або батьків. Усі вони хочуть чітко розуміти, яке рішення прийняла школа, на якій платформі відбуватиметься навчання, за яким графіком, як оцінюватимуться результати тощо. Ідеально за кілька днів до старту також зробити централізовану розсилку на електронні скриньки або ж, якщо культури сповіщення через електронку поки немає, надіслати повідомлення у телеграм-канал школи або вайбер-групи класів. Це зніме купу запитань і полегшить життя і адміністрації, і вчителям, і дітям з батьками.

Як може виглядати така інструкція для вчителів?

Мотиваційний вступ, який дасть зрозуміти команді, що ви її цінуєте, підтримуєте, що новий формат роботи відкриває нові можливості і що вся школа об’єднана спільною місією.

Розробіть спільно з учителем інформатики або з системним адміністратором інструкцію, як користуватися платформою, програмами. Ідеально, якщо це буде коротке відео. І також включіть його в лист.

Чітко пропишіть, що вчителям варто зробити ДО дня початку дистанційного навчання (якщо воно централізоване і довготривале).

Наприклад, пересвідчитися, що вони розібралися в усіх нюансах обраної онлайн-платформи чи інструменту. Затестили на справність техніку, перевірили якість інтернет-зв’язку тощо.

Більше детально про це можна переглянути на платформі Дія в курсі «Карантин: онлайн-сервіси для вчителів».

Які поради для вчителів, як перейти на онлайн освіту?

Я б говорила не стільки про перехід, скільки про прийняття того, що освіта змінилася, і без формату онлайн вона не зможе існувати. Ніколи не буде так, як раніше. Онлайн відкриває масу додаткових можливостей. Ми довго мізкували над тим, як забезпечити освітою дітей, які проживають у віддалених регіонах, у зоні АТО, які проходять лікування. А відповідь знайшлася раптово, не реагувати на зміну було неможливо.

Шкільна онлайн-освіта відкриває величезне вікно можливостей для освітніх стартапів, культури яких у нашій країні поки немає. Учителі можуть долучатися до розробок інтерактивних підручників, онлайн-шкіл, до створення курсів, мобільних додатків, до розробки нормативних освітніх документів, до проведення вебінарів для колег тощо.

Прогнозую, що в цій сфері найближчим часом з’явиться чимало ініціатив як на рівні державному, так і в приватному секторі. Настав час нарешті серйозно замислитися над стратегією цифровізації освіти і діяти якомога швидше. Досвід учителів у цьому напрямку буде неоціненним.

До речі, нові експериментальні формати теж дуже потрібні. Бачили, який фурор викликала учителька біології з Харківщини, яка пояснює матеріал через реп? Бракує цікавих блогів, якісного відеоконтенту, методичних розробок.

Дуже багато людей говорять, що не повернуться в офіси і будуть працювати дистанційно. Чи може статися таке зі школярами і чому?

З офісами це більш ймовірно, аніж зі школами. Школи точно нікуди не зникнуть. Утім, чимало батьків, які раніше боялися домашнього навчання, спробували і зрозуміли, що не такий страшний цей вовк. Але батьки не педагоги і їм потрібно працювати.

Інша справа — учні старшої школи. От тут якраз після карантину може справді статися бум на домашнє навчання і екстернати. Діти щиро не розуміють, навіщо їм витрачати час на, скажімо, математику і фізику, якщо їх фокус — історія і мови. Удома вони можуть заглиблюватися в ті предмети, які для них є пріоритетними. Тим паче, що рівень самоорганізації і мотивації в них як правило вищий, аніж в учнів початкової і середньої школи.

Як може змінитися у батьків рівень поваги до вчителів після всіх подій?

За ці 2 місяці батьки пройшли шлях трансформації від «учитель все має організувати», «учитель в усьому винен» до «учитель — свята людина». А все тому, що змушені були стати на їх місце. І зрозуміли, наскільки складною і емоційно затратною є вчительська щоденна робота.

Але хороше швидко забувається. Претензії повернуться. Питання культури комунікації, взаємоповаги і конструктивного зворотного зв’язку загалом дуже болісне для нашого суспільства. Є чому навчатися і є куди мудрішати.

Як цей карантин може змінити українську школу?

По-перше, школи мають стати більш гнучкими і адаптивними до різних потреб. Певна, буде відсоток шкіл, які зуміють зробити прорив і стати школами-магнітами. Це школи, які будуть орієнтуватися на запити дітей і зуміють забезпечити індивідуальні траєкторії. Школи, які на основі свого досвіду стануть освітніми центрами для колег з інших шкіл. Школи, які покажуть державі, що, аби розробити і запустити електронну навчальну платформу, не потрібно витрачати роки і такі шалені ресурси. Я вірю у філософію змін знизу, не згори. Кожна школа — це маленька незалежна держава, яка має право рухатися своїм курсом, експериментувати, креативити і робити прориви. Є освітні супердержави, такі як Естонія, Фінляндія, Сингапур, Канада. Але так само є супершколи, про які говорить увесь світ. Хочеться вірити, що одного дня в Україні з’являться школи, які відкриють попит на освітній туризм. І кращого часу, аніж зараз, справді годі шукати.