ВОЛОДИМИР МОНОМАХ — ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ — ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ

27 квітня 1113 року переяславський князь Володимир Всеволодович, прийнявши пропозицію місцевої знаті посісти київський престол, прибув до міста, де його урочисто зустріла делегація на чолі з митрополитом Никифором

Аж  стає  нарешті  князем
Володимир  Мономах,
Простий,  сміливий,  ласкавий
І  бувалий  у  боях.

Змалку  ще  до  праці  звик  він,
До  походів,  до  негод,
Знав  він  голод,  знав  він  лихо,
Знав  державу  і  народ.

Турбувався  за  убогих,
Заступався  за  селян
І  карав  того,  хто  навіт
Тільки  пройде  через  лан.

Закликав  усіх  до  себе,
Хто  стрівався  на  шляху:
“Гості  ширять  добру  славу,
Але  ширять  і  лиху”.

Рано  вдосвіта  устав  він,
Все  оглянув,  обійшов,
Допоміг  в  саду  копати,
Трошки  дрова  поколов.

Суд  відправив  —  не  поснідав,  —
На  нараду  зве  старшин.
Йде  до  його  і  боярин,
І  убогий  селянин.

А  коли  в  краю  все  тихо
І  лихе  ніщо  не  жде,
Мономах  за  лук,  за  стріли
І  у  ліс  на  лови  йде.

І  не  раз  його  на  ловах
Лютий  тур  на  роги  брав,
Лось  могучий  бив  ногами
І  ведмідь  у  лапах  м’яв.

Князь  стократ  себе  калічив
І  стократ  з  коня  злетів.
Рись  була  на  спині  в  його,
І  кабан  над  ним  хропів.

І  вояк  він  був  хоробрий:
Сам  він  військо  вів  на  бій,
Завжди  спав  з  мечем  при  боці
І  в  одежі  бойовій.