14 квітня 1912 року 21-річний оператор телеграфу з Нью-Йорка Дейвід Сарнов прийняв сигнал лиха з британського лайнера «Титанік», який завершував свій перший рейс із Саутгемптона до Нью-Йорка: рухаючись на максимальній швидкості, він наштовхнувся на айсберг і, розколовшись на дві частини, затонув. Загибель «Титаніка» забрала життя більше півтори тисячі чоловік, ставши однією з найбільших кораблетрощ XX століття.
Корабель «Титанік» був збудований в 1912 році ірландським судновласником Вільямом Перрі і мав стати найшвидшим та найбільшим судном у світі. Гігантський корабель водотоннажністю 52 147 тонн міг розвивати швидкість 23 вузли (42 км/год), був близько 269 метрів у довжину і 28 метрів у ширину, мав подвійне дно і спеціально сконструйований трюм, розділений на 16 герметичних секцій, наповнення водою навіть чотирьох з яких, не могло привести до катастрофи. Це давало підстави пресі називати «Титанік» нетонучим судном.
Восьмипалубний трансатлантичний лайнер «Титанік» був збудований ірландським судновласником Вільямом Перрі на верфі «Гарленд енд Вулф» в Белфасті на замовлення найбільшої судноплавної британської компанії «Вайт Стар Лайн». На воду він був спущений 31 травня 1911 року і, маючи водотоннажність 52 147 тон, близько 269 метрів у довжину, 28 у ширину і 56 у висоту, став найбільшим судном світу. Особлива увага при його конструюванні була приділена безпеці, задля якої «Титанік» мав подвійне дно і трюм, розділений на 16 герметичних секцій, наповнення водою навіть чотирьох з яких, не могло призвести до катастрофи. У поєднанні з двадцятьма рятувальними шлюпками для 1178 людей, 3560 рятувальними жилетами і безпроводним телеграфом компанії «Марконі», це дало підстави інспеції Міністерства торгівлі Великобританії вважати «Титанік» цілком безпечним, а пресі — гучно називати його нетонучим судном.
Немає коментарів:
Дописати коментар