Народження Конфуція

У 551 році до н. е. в місті Цзоу (нині - Цюйфу, Китай) царства Лу у сімнадцятирічної Янь Чженцзай народився хлопчик Бо Ні, який увійшов в історію як всесвітньо відомий мислитель і філософ Конфуцій.

Батько Конфуція, 63-річний військовий зі знатного воєнного роду Кун, помер через рік після народження сина, і матір разом з дитиною була змушена залишити його дім із-за конфліктів з іншими двома дружинами. З 15 років Бо Ні зайнявся самоосвітою і в 17 років знайшов роботу дрібного чиновника - комірника, а потім наглядача пасовищ - в клані Цзи, однієї з трьох найвпливовіших аристократичних родин царства Лу; у 18 він одружився і через рік став батьком.

Близько 531 року до н. е. Конфуцій почав виклалання свого вчення про гармонійне влаштування світу, на ідеях всестороннього розвитку особистості, її відданості справам суспільства і традиціям. Дослужившись до посади міністра юстиції, і не знайшовши можливості впровадити свої ідеї в життя, у віці 54 років залишив службу і разом зі своїми учнями наступні 14 років у прові у мандрах, подорожуючи в сусідніх країнах північного сходу та центральної частини Китаю і поширюючи своє вчення. Повернувшись на батьківщину, Кофуцій продовжив викладанням і під кінець свого життя мав близько трьох тисяч учнів, 77 з яких він кваліфікував як таких, що повністю оволоділи його наукою.

Помер Конфуцій в 481 році до н. е. Його поховали на березі ріки Сишуй, в тому місці, яке він сам обрав незадовго до смерті. Могила Конфуція стала місцем паломництва, а в будинку, що належав Конфуцієві, через два роки після смерті за ініціативи правителя князівства Лу було засновано храм Конфуція, який уцілів в роки Китайської культурної революції і сьогодні є Світова спадщина ЮНЕСКО.

Починаючи з XVII століття в Західній Європі з'являється мода на все східне, зокрема китайське. Завдяки старання єзуїтів, які мали кілька місій в Китає, в 1667 році вийшов латинський переклад «Бесіди і судження» (під назвою «Морально-політична наука китайців»), головної книги конфуціанства, складеної учнями Конфуція з його коротких висловлювань і діалогів. Через тридцять років в Парижі під назвою «Конфуцій, філософ китайців» вийшли й інші три головні книги конфуціанства - «Мен-цзи», «Велике вчення» і «Вчення про суть», що ілюструють основні цінності та систему цінностей в конфуціанства.

Об'єднані під загальною назвою «Чотирикнижжя», ці твори учнів Конфуція з 1315 по 1905 рік були в Китаї обов'язковими до вивчення з 8-літнього віку для здавання державних іспитів.