Ну як ти там без мене, Україно?
Чи не забули ще моїх пісень.
Я пам'ятаю, кожну ту хвилину,
Що з вами був. Ціную кожен день.
Чи зацвіли сади уже весною?
І що нового каже рідний Львів?
Як би ж я знав, що буде так зі мною,
То, певно, за кермо тоді б не сів...
Світлої пам’яті Андрія “Кузьми Скрябіна” Кузьменка
Це зрозуміло, кожен в світі гість,
Ніхто не зна, чи доживе до ранку,
Але піти з життя у 46 –
Це долі незбагнена забаганка.
Чому вона зі смаком вибира
Талановитих, мужніх, повних сили,
Невже для долі і буття – це гра,
А ми лише ляльки її безсилі?
Хто вибира to be or not to be?
Хто замовляє засухи і зливи?
Прости, Кузьма, я не казав тобі,
Ти був серед найкращих особливим.
Хай буде пухом батьківська земля,
Хай ангели зустрінуть твою душу!
Щось зимно!
Лиш твоє ім’я
Цю крижану гармонію порушить.
Євген Рибчинський
Немає коментарів:
Дописати коментар