Микола Лисенко –гетьман української музики
(супроводжується презентацією)
Форма
проведення: музично-літературний журнал, присвячений
видатному композитору.
Категорія
учасників: учні 9-11 класів.
Мета:
ознайомити
учнів із видатним композитором; поглибити знання про його життя та творчість;
сформувати розуміння значущості творчості митця для розвитку культури України і
світової культури; виховувати любов до музики, патріотичні почуття, гордість відданих
синів Батьківщини.
Обладнання:
мультимедійна презентація з ілюстративним, відео- та аудіо-матеріалами,
мультимедійний проектор, екран, колонки, фортепіано.
Хід заходу
Розвіює
людську тугу:
Розважай
же їх піснями
Ти
дзвінкими...
Вийся, жайворонку,
Вийся
се над ними!...
М. Рильський
Всі
хто задіяні у проведенні заходу
одягнені в український народний одяг.
Ведучий
1.
Доброго дня, дорогі друзі. Раді вітати вас на вечорі
Гетьмана української музики
З
ім'ям Миколи Лисенка пов'язана епоха становлення професійної музики, театру та
мистецької освіти в Україні. Микола Віталійович основоположник національної
композиторської школи, творець національної музичної мови, визначний піаніст і
хоровий диригент, педагог та громадський діяч, він зробив своє непересічне
мистецьке обдарування зброєю в боротьбі за пробудження національної
самосвідомості рідного народу.
Учень у ролі М.Лисенка
«Я собі не давав падати і не попустю нікому,
щоб мене був збив з мого пуття, з того шляху, яким я простую».
.
·
презентація світлин на екрані портрет і
вислів– М. Лисенко (1-2 слайди)
Читець1.
Він
од народу набирався сили
В
натхненній праці, боротьбі палкій,
Коли
творив щоденний подвиг свій
Во
ім’я тих, що сіяли й косили.
М. Рильський
Учень у ролі М. Лисенка
«При своїй волі і любові до праці я б домігся
коли не блискучого, то доброго міцного становища у виконавському світі. Однак
знав і те, що моя рідна музична культура – ще не займане ніким поле, якому
потрібен свій орач і сіяч. Йому я й замислив присвятити свої скромні сили.»
Ведучий 2.
·
презентація світлин краєвиди полтавщмни
портрети батьків композитора
(3 – 5слайди)
Народився Микола
Віталійович Лисенко 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту
Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського
кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток
суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга
Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в
петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало
свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та
світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись
створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне,
українське. Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни,
поміщикові М.Булюбашу, у якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою
племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю.
Учень у ролі М.Старицького
·
презентація світлин краєвиди рідного села,
портрет М. Старицького
(6 – 7 слайди)
«Над М.Лисенком
«...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку —
французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з
другого боку — українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона
переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське,
забороняючи всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочувала всяку
простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а
вечорами відпускала весь полк служниць для забав з паничем; звичайно, забави ці
полягали в різноманітних народних іграх.
Протести матері тут
були безсилими, і вперта наполегливість і сльози дитини, які енергійно
підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М.В.Булюбаш), переважали протести,
тим більше, що і батько став на сторону тітки».
Ведучий 3
У такому середовищі,
серед таких людей і виростав майбутній композитор. Але саме народна стихія,
культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної
пісні, мови, мистецтва. У 1852 році хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля,
звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого —
пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у
вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у
здібностях, так і в старанності. Літні канікули Микола завжди проводив у
рідному селі. На той час туди приїжджав з Полтавської гімназії і Михайло
Старицький, троюрідний брат М.Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну
роль у подальшому житті обох велетів нашої культури.
Ведучий 1.
·
презентація світлин будівлі університетів
(8 – 9 слайди)
Після закінчення
пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії. У 1859 році Микола
Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету.
Провчившись у ньому всього один рік, він разом з батьками перебирається до
Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 році,
М.Лисенко вдало поєднував з заняттями музикою, яка все більше і більше
захоплювала його.
Ведучий 2.
У цей же час він багато
пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до
музично-драматичних творів. Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди
записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи
не розлучався. Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все
його життя. Йому праглося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати
виконавську майстерність.
Ведучий 3.
·
презентація світлин будівля Лейбцігської консерваторії, портрет М. Римського-Корсакова
(10 – 12 слайди)
З 1867 по 1869 рік він
навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік — у Петербурзі, у
класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова. Повернувшись до Києва,
Микола Віталійович, з властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість,
не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську
діяльність.
§ У виконанні шкільного ансамблю звучить пісня «По
діброві вітер виє»
На українському народному грунті М. Лисенко створює
високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна «іч»
та «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну
народну музичну драму «Тарас Бульба».
Учениця-мистецтвознавець
·
презентація світлин
до опери «Тарас Бульба» (13– 15 слайди)
«Тарас Бульба» —
вершина української класичної музики. У книзі «Спогади сина» Остап Лисенко
написав, що 35 років, майже все творче життя, його батько думав над долею своєї
улюбленої «дитини» — оперою «Тарас Бульба». Ще в 70-х роках у Миколи Віталійовича
народилася ідея створення народної опери. Намір зміцнів, коли композитор, разом
з археологічною експедицією, побував на місці колишньої Запорозької Січі. Після
тієї поїздки вирішив написати оперу на матеріалі знаменитої повісті Гоголя.
Його захоплювала незламна сила волі, мужність, відвага Бульби та його палка
любов до Батьківщини. З 1880 по 1890 рр. разом із Михайлом Старицьким (автором
лібрето) він працював над оперою. Петро Чайковський пропонував допомогу в
постановці «Тараса Бульби» в Петербурзі, але композитор не погодився, вважаючи,
що опера про національного героя спочатку повинна бути показана в Україні. На
жаль, ні Лисенку, ні Старицькому не довелося за життя побачити свого «Тараса
Бульбу» на сцені. Тільки в 1924 році в Харкові вперше поставили оперу, а в
Києві в 1937.
§ Звучить
музика з опери «Тарас Бульба»
Учень в ролі Максима Рильського
В своїм
"Тарасі Бульбі" громовім
Він проспівав
орлину славу тим,
Хто серцем має мужнє й непоборне.
Сам чистий серцем, як нагірний сніг.
Учениця-мистецтвознавець
·
презентація світлин до опери «Наталка Полтавка» (16-17 слайди)
Парадокс,
найпопулярніший твір композитора — опера «Наталка Полтавка», в принципі, не
авторський твір у чистому вигляді. До лисенківської версії існувало кілька
варіантів цієї народної оперети. Кілька музичних фрагментів склав сам автор
п’єси — Іван Котляревський, використовувалися пісні Марусі Чурай (у тому числі
й знамениті «Віють вітри»). Микола Віталійович сам говорив: «Я уклав і
упорядкував клавір». Він дописав передмову до першого видання, вибрав найбільш
популярні українські мелодії, доповнив твір розгорненою увертюрою і створив
фортепіанний клавір. Досі не відомо, чи сам Лисенко оркестрував цю оперу.
·
Звучить арія Петра з
опери «Наталка Полтавка»
Учень в ролі відомого композитора,випускника школи - Левко Ревуцький
«Микола Лисенко -
найвидатніший педагог української класичної музики. У 1904 році він
відкрив двері своєї Музично-драматичного школи в Києві. В цій школі працював
перший на всій території Російської імперії клас гри на народному інструменті.
У навчальному закладі Лисенка педагоги викладали основи гри на бандурі (перший
випуск учнів, незважаючи на труднощі в організації, відбувся у 1911 році). Випускники
Музично-драматургічного інституту стали засновниками українського мистецтва та
авторами головних досягнень культури 20 століття.
Ведучий 1.
·
презентація схема « Класифікація опер»(18-19 слайди)
Різнобічна діяльність
митця мала величезний вплив на сучасників, надихала учнів і послідовників.
Композитор спробував свої сили майже в усіх музичних жанрах, у багатьох з яких
досяг вершин професіоналізму.
Його оперна
спадщина охоплює різні образні сфери:
історико - героїчна
( «Тарас Бульба»);
лірико – побутова
(«Наталка Полтавка»);
комічна («Різдвяна
ніч»);
лірико – фантастична
(«Утоплена»);
опера – сатира
(«Енеїда»);
дитячі опери (
музична казка«Коза-дереза», сатирична опера «Пан Коцький», фантастична казка
«Зима і Весна»);
хорові мініатюра
(«Сон», «Пливе човен»).
Одна з найкращих сторінок спадщини М. Лисенка –
хорова музика: - кантата («Радуйся, ниво неполитая»);
·
Звучить
кантата «Радуйся, ниво неполитая»
Багатогранна творча
діяльність М.В.Лисенка мала виняткове значення для розвитку української
культури – вчений – фольклорист, композитор – романтист, що визначив стиль
української професійної музики в його загальнонаціональному масштабі.
Ведучий 2.
·
презентація світлин Київської національної музично –
драматична школа.
(20-23 слайди)
Сьогодні М.В.Лисенка ми
називаємо «композитор», але його офіційний статус – педагог. Понад 30 років
життя Лисенко віддав справі музичної освіти. Він викладав у Київському інституті
шляхетних дівчат, працював у музичній школі С. Блюменфельда, займався приватною
педагогічною практикою. Підсумком його діяльності на ниві музичної освіти стала
Київська національна музично – драматична школа.
Ведучий 3.
Багато років композитор
мріяв про справжню музично – драматичну школу, про талановитих учнів. І ця мрія
почала втілюватися в життя у 1904 році, коли Лисенко орендував приміщення по
вулиці Підвальній 15. Він вважав, що в його школі повинні виховуватись актори
та музиканти для української сцени. В основу школи було покладено програму
Санкт-Петербурзької консерваторії та Московського театрального училища, вперше
було відкрито клас бандури, викладачем якого був Іван Кучугура-Кучеренко. Вже у
перший рік навчалося більше 300 учнів, більшість яких, люди середнього статусу
і бідняки. Школа не мала дотацій, існувала лише на оплату учнів, тому Лисенко
часто влазив у борги, брав кредити, та все ж у школі викладали найкращі
викладачі, втілювалися в життя передові ідеї тогочасної України. З різних
куточків тягнулась молодь до Лисенської музично-драматичної школи, щоб потім
зробити свій внесок у розвиток української культури. З 1918 року має назву
«Вищий музично – драматичний інститут ім. М. Лисенка. Цей заклад закінчили
видатні діячі музичного мистецтва – композитори Кирило Стеценко, Левко
Ревуцький, Олександр Кошиць та багато інших.
Учень в ролі відомого композитора,випускника школи - Левко Ревуцький
«Микола Лисенко -
найвидатніший педагог української класичної музики. Випускники
Музично-драматургічного інституту стали засновниками українського мистецтва та
авторами головних досягнень культури 20 століття.
Ведучий 1.
Помітне місце в історії
національної музичної культури залишила діяльність М. Лисенка як музикознавця
та етнографа. У цьому відношенні велику цінність представляє запис весільного
обряду (з текстом та музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень
кобзаря Остапа Вересая, наукові праці «Характеристика музыкальных особенностей
малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем О. Вересаем» (1874р.), «Про
торбан і музику пісень Водорта» (1892р.), «Народні музичні інструменти на
Вкраїні» (1894р.)
Ведучий 2.
Відомий російський
фольклорист, професор О. Міллер вважав М. Лисенка видатним вченим, збирачем
української народнопісенної творчості.
Ведучий 3.
Крім композиторської,
педагогічної та етнографічної діяльності, Лисенко виступав також як виконавець,
хоровий диригент, громадський діяч. Будучи студентом Лейпцігської консерваторії
Микола Віталійович набув високої професійної майстерності, опанував репертуар
світових корифеїв – Л. Бетховена, Ф.Шуберта, Ф. Шопена, успішно концертував зі
своїми власними творами.
Ведучий 1.
Після повернення на Україну, завжди був
у центрі музичного і національно – культурного життя Києва, виступав з
концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними по всій Україні.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики та співу», «Гуртку
любителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців –
селян. Пізніше приймав участь в підготовці «Словника української мови», у
переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського
Географічного товариства, організовував щорічні Шевченківські вечори, був
організатором музичного товариства Боян»у 1905році разом із О. Кошицем. Також у
1905році був створений «Український клуб» замість «Літературно-
аристократичного товариства».
Учень у ролі М. Лисенка
«…Треба нам,
діячам культури, об’єднатися в ці важкі часи, спільно, дружно нести знання,
слово, пісню людям…».
§ Сільський хор виконує «Безмежнеє поле» на сл. І.Франка
Ведучий 2
Український клуб став
культурно-освітнім центром і першою легальною українською громадською
організацією. В клубі проводилися літературні та музичні вечори, читалися
лекції, виступали відомі художники, актори, співаки, музиканти, письменники,
проходили репетиції, заняття дитячої та спортивної секції, організовувалися
вистави, виставки, працювала бібліотека.
Ведучий 3.
·
презентація
світлин пам’ятника М. Лисенка, Вища музично-драматичний інститут і імені М. Лисенка
(24-26 слайди)
М.В. Лисенко – величезний і неоціненний скарб
української нації, музичний символ України. Засновник національної музично –
творчої школи, основоположник української класичної школи, талановитий педагог,
яскравий музикант, музикознавець, громадський діяч, справжній патріот своєї
держави. Своєю творчістю він вперше спробував підсумувати величезний період
розвитку вітчизняної музики. Його музиці притаманна органічна єдність змісту і
форми, глибока ідейність, реалізм, висока майстерність. Невтомний організатор,
закоханий у свою справу подвижник, талановитий художник, палкий і активний
пропагандист української музичної культури, Лисенко завжди і всюди ставив собі
за мету, визначав як найважливіше завдання – відкривати невичерпні художні
перлини талановитого українського народу. Оцінюючи значення М. Лисенка, відомий
Учень у ролі театрального режисера К. Станіславського.
«Я гаряче люблю
українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики,
то Лисенка, цього чудового композитора, який захоплює красою своє музики, ми
сміливо можемо назвати сонцем української музики».
Учень у ролі Сергія Єфремова ( молодший сучасник М.В. Лисенка)
«Лисенко був одним із найдужчих
пропагаторів українства, що своєю непереможною силою здобував для його все новаі
і нові позиції навіть там, куди іншим діячам ніяк було і доступитись. Де
небрала і наука, ні письменство,де спинявся розум і логіка – туди йшло сміливо
мистецтво національне, рідна пісня, почуття – і перед ним розкривались двері й
душі, м’якли серця і приймали віщого посланця національного відродження
України»
Учень у
ролі М. Грукшевського.
«Він був вищим
творцем краси, володарем чистих насолод мелодій…»
«Смерть М.Лисенка, яка настала 6 листопада 1912 року, була непоправною
втратою для української музичної культури».
Учень у ролі О. А. Кошиця
«Коли ховали
композитора, з ним прийшли попрощатися тисячі людей, які прибули з усіх
регіонів України. Лисенка відспівували у Володимирському соборі, тільки хор,
який ішов попереду траурної процесії, складався з 1200 чоловік. Коли вони
співали, то було чути в центрі Києва. Труну до Байкового кладовища пронесли на
руках. Відвертою багатотисячною політичною демонстрацією став і похорон Батька
української музики.
Одягнена в студентські
однострої українська молодь уперше стала тоді на оборону національної святині,
оточивши жалобний похід і не даючи поліції провадити арешти
У багатьох статтях тих
сумних днів Миколу Віталійовича називали «Гетьманом української музики».
Ведучі разом
Бережи, рідна Земле, його Музику
і Пісню!
Шкільний хор виконує пісню Гімн
молитву за Україну «Боже великий, єдиний»
(слова О. Кониського, муз. М. Лисенка)
