Жінкою, яка по-справжньому захоплювала М. Гоголя і з якої він був пов’язаний до кінця свого життя, була Олександра Осипівна Смирнова-Россет. Жінка користувалася популярністю серед чоловіків, проте тільки автору «Мертвих душ» відкрила вона своє серце, часто разом з ним згадувала рідну Україну. Одеса, де народилася Олександра, де пройшло її дитинство, викликали у неї ностальгічні спогади після гучних балів і докучливих світських розмов. Після знайомства з М. Гоголем і прочитання його «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Олександра Осипівна часто співала йому українську народну пісню «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Хоча в її жилах текла кров представників різних національностей, своєю батьківщиною вона вважала Україну, називаючи Гоголя «хохликом», себе називала «хохлячкою».
М.Гоголь багато років приховував свої ніжні почуття до неї. Вже будучи дружиною губернатора, Олександра Осипівна розкриє секрет автора «Ревізора»: «А ви, здається, в мене закохані!». Микола Васильович розгубився і втік … І все ж в наступне десятиліття Гоголь ні перед ким не оголював душу так, як перед Олександрою. Збереглося близько сімдесяти його листів до неї, але широкій аудиторії відомі лише п’ять. Крім того, саме «любій Олександрі» Гоголь присвятив багато сторінок своїх безсмертних «Выбранных мест из переписки с друзьями», «Женщина в свете», «О помощи бедным», «Что такое губернаторша», — глави, які були раніше листами до Олександри Йосипівни.
Немає коментарів:
Дописати коментар