НУШ-2, або Літо ранніх гладіолусів

Літо ранніх гладіолусів

Нещодавно мені вдалося поспілкуватися про “Нову українську школу” з двома дуже важливими для мене людьми – видатним українським письменником і визнаним у світі фахівцем з дитячої психології. Як часто буває у подібних випадках, співрозмовники вдалися до посилення своєї аргументації спогадами з власного дитячого досвіду.

Про гладіолуси

Гладіолуси! З’ясувалося, що обоє моїх чудових співрозмовників зненавиділи ще дітьми ці квіти, бо вони були ознакою наближення навчального року. Смутку додавало, зрозуміло, ще й те, що це було однією з ознак загальних, ледь вловимих, змін у довкіллі, пов’язаних з догоранням літа. Але панівною причиною дитячої стривоженості була саме “невідворотність покарання” школою.

Мої співрозмовники ще зауважили, що були добрими учнями і ніяких особливих проблем у школі не мали. Один з них навіть заявив про свою теперішню готовність прийняти оті кляті гладіолуси, але ранніми – як цього літа.

Далі ми повернулися до пошуку відповідей на питання, які перед нами ставить “Нова українська школа” – себто ви, шановні вчителі (зокрема, дві сотні відважних пілотувальниць), керівники шкіл, занепокоєна громадськість, а також, насамперед, батьки, самі діти, Міністр і її команда.

Зміни. Це не лише нове – дружнє для дитини – освітнє середовище, не лише новий стиль освітньої діяльності, що ґрунтується на партнерстві та співпраці її суб’єктів, не лише втілений у життя принцип академічної свободи, це також право відважно висловлювати власну думку, сумніватися, помилятися – і почуватися при цьому захищеними від зазіхання на власну гідність. А ще, “Зміни” – це тема вересня для другокласників, що продовжуватимуть навчання в пілотних школах.

Про пілотування

Так, насамперед я хотів би запевнити учасників пілотування, що наша готовність до спільної праці вища, аніж це було торік на цю пору. Група розробників Держстандарту початкової загальної освіти та Типової освітньої програми, підсилена новими учасницями, серед яких є ті, хто мали досвід супроводу пілотування в регіонах, завершує укладання цілісного пакета модельних навчальних програм за всіма предметами, передбаченими експериментальним навчальним планом на весь І цикл початкової освіти (1-2 класи).

У модельних навчальних програмах з української та іноземної мов, математики, мистецтва, фізичної культури окреслюється поступовий розвиток умінь – тобто шлях досягнення очікуваних результатів навчання – у межах кожної змістової лінії. Відповідна програма інтегрованого предмету “Я досліджую світ” для другого класу розгортається за дев’ятьма помісячними темами:

• Зміни
• Способи пізнання
• Територія
• Спільнота
• Вартість і цінність
• Хочу – можу – треба
• Ідеї – винаходи – відкриття
• Рух і час
• Все пов’язано з усім

Цей перелік було укладено на підставі узагальнення минулорічного потижневого планування, здійсненого за участю регіональних координаторів. До кожної з тем пропонується орієнтовний перелік проблемних запитань. Наприклад, до теми “Зміни” запропоновано такі запитання:

• Як визначити, що відбулася зміна?
• Які зміни відбулися зі мною протягом року? (у моєму тілі, у моїх знаннях, інтересах)
• Які зміни відбулися у моєму класі?
• Що змінилося, а що не змінилося у школі протягом року?
• Що б я хотів змінити у своєму класі/школі?
• Які причини змін у природі восени?
• Чи можливе життя без змін?
• Які зміни залежать від мене, а які не залежать?

Очікувані результати навчання, передбачені Типовою освітньою програмою для освітніх галузей, що складають цей курс, упорядковані потижнево – це залишає відкритою можливість довільного планування в межах кожної теми на основі “канви”, що визначає логіку формування вмінь.

Тобто, ми не позбавляємо безпосередніх учасників освітнього процесу (включно з дітьми) гнучкості в доборі і послідовності уведення в гру перелічених вище або сформульованих самостійно, чи ж бо запропонованих дітьми (!) – проблемних запитань. Але зберігаємо водночас системність в опануванні обов’язковими результатами навчання, визначеними Стандартом.

Отже, ми розширили горизонт планування і поступово залучатимемо учасників пілотування до роботи у спеціально створеному для моделювання навчальних програм електронному конструкторі, що полегшить укладання власного календарно-тематичного планування.

Окрім того, до кожної теми готуємо навчальні зошити для учнів (вересневий уже зверстаний), комплексні оцінювальні матеріали, які дозволять періодично (упродовж останнього тижня кожного місяця) оцінювати поступ у формуванні компетентностей. Наші партнери з “Джмеля” теж запропонують відповідні тематичні матеріали. Не залишаться осторонь і мої, згадані на початку цього тексту, співрозмовники.

Вони, до речі, зауважили, що нам ще варто повправлятися у формулюванні таких запитань, які не натякали б на “правильні” відповіді, тобто не обмежували б свободу дитячої думки. Тож, от вам простір для творчості, колеги.

Про впровадження

Тим часом, сотні тисяч дівчаток та хлопчиків, ще не здогадуючись, про що їм хочуть сповістити гладіолуси, збираються до школи. Їхні батьки, а також десятки тисяч учителів, не приховують свого занепокоєння, адже вони добре пам’ятають власні історії, пов’язані з тією квіткою.

Так от, опираючись на досвід когорти відважних, про яких щойно йшлося, хотів би засвідчити, що, по-перше, усі вчителі пройшли безпрецедентне – ґрунтовне, глибоке і тривале – навчання, організоване під орудою Міністерства освіти і науки різними провайдерами – “Крок за кроком“, “Освіторія“, “ЕдЕра“, інститути післядипломної педагогічної освіти.

Постають нові спільноти педагогічних працівників – наш професійний капітал. Вони здатні змінити світ шкільного дитинства так, щоб страх, тривожність, муштра і нудьга не знайшли в ньому свого звичного місця.

По-друге, апробовані впродовж пілотування навчальні матеріали містять достатньо методичних ідей, які дозволять безболісно увійти у шкільний світ кожній дитині. Погляньте лише на тематику перших чотирьох тижнів для першокласників:

• “Я – школяр/ школярка”
• “Наш клас”
• “Мої друзі”
• “Моє довкілля”

А ось лише деякі з проблемних питань вересня:

• Навіщо мені ходити до школи?
• Хто я? Хто мої однокласники?
• Як безпечно дістатися до школи і повернутися додому?
• Як почуватися комфортно у класі мені і моїм однокласникам?
• Як нам стати класною спільнотою?
• Чого ми можемо досягнути спільно?
• Як зберегти дружбу?
• Які таємниці має шкільне подвір’я?

До кожної з перелічених тем, за кожним із проблемних питань запропоновано арсенал видів освітньої діяльності. Серед них відома практика “ранкового кола“, інтерактивні заняття в парах та групах на умовах співпраці (кооперативне навчання), “щоденні п’ять“, рефлексія та самооцінювання та багато інших “форм та методів”. Значну частину з них рекомендовано проводити за межами класної кімнати – на свіжому повітрі, у русі.

До речі, серед наших розробок є й рішення, яке пов’язує один з трьох уроків фізичної культури з тижневими темами. Усе це докладно описано у відповідних щотижневих посібниках, доступних на сайті НУШ. Загалом вони охоплюють увесь навчальний рік (35 тижнів). Тож маємо надійну основу для перетворення першого місяця в адаптаційний, упродовж якого першокласники та першокласниці знайдуть себе і нових друзів у новому для себе світі, опанують новим довкіллям, почнуть творити власну спільноту.

По-третє, створюється нове освітнє середовище.

Фото: автор – serrnovik, Depositphotos

У зв’язку з цим, дозволю собі висловити пересторогу, викликану враженнями від перегляду соціальних мереж. Окрім базових вимог, які стосуються зонування простору класної кімнати (одномісні парти, що відповідають зростові і трансформуються для роботи в групах, доступні будь-якої миті контейнери для зберігання власних “продуктів навчальної діяльності”, килимки, знамените “крісло автора” тощо), бібліотечки (теж досяжної, щоб кожна дитина могла обрати собі книжку за спонтанною потребою чи уподобанням), технічних засобів навчання і таке інше – середовище варто творити спільно, разом з дітьми.

Отож, якщо мене не дивує пропозиція у вигляді стендів, плакатів і навіть “леп-буків” тощо – часто дуже сумнівної якості, то попит, народжений цією пропозицією, насторожує. Будьте також стриманими у своєму прагненні створити різнобарвний, “радісний” інтер’єр – вам там жити й працювати щодня по кілька годин, то ж не передайте куті меду. Змінна експозиція дитячих здобутків – завжди безпрограшне рішення.

Ця пересторога стосується також наступного пункту. Як уже вище зазначено в контексті пілотування, завершується укладання комплекту модельних навчальних програм на весь навчальний рік, який охоплює всі навчальні предмети, передбачені навчальним планом. Розроблений нами формат дозволяє легко перейти від них до власного календарно-тематичного планування. Відомо ж, що воно створюється в довільній формі, ба, навіть навчальна програма – невід’ємний елемент академічної свободи.

Тож на основі згаданого комплекту модельних навчальних програм можна створювати власні версії навчальних програм, які фактично замінять календарно-тематичне планування. Тому придбані у ФБ-дилерів розробки – марні витрати, та ще й на межі академічної доброчесності – адже група розробників відповідної Типової освітньої програми, яку я маю за честь очолювати, до всіх цих розробок ніякого стосунку не має, попри те, що моє прізвище вказане в деяких рекламних пропозиціях.

І нарешті – підручники. Їхній асортимент вражає. Лише з нового предмету “Я досліджую світ” друкується півтора десятка різновидів. Певні репутаційні втрати, викликані зниженням порогу допуску, що й сприяв цьому вибухові розмаїття, мабуть були того варті.

На тлі дискурсу про (далеко не визначальне) місце підручника у сучасній школі, це навіть дивує. Але принаймні матимемо історичне свідчення нинішньої методично-видавничої думки. А вже думаємо про навчально-методичні комплекси наступного покоління – для тих, хто щойно вчаться розмовляти і уже досліджують світ.

Розумію, що мої свідчення всіх занепокоєних не переконали. Знаю, що все найскладніше, але й найцікавіше – попереду. Вірю, що ми зможемо!

Ще дослухаймося до думки дітей – вони знають щось таке, про що ми й не здогадуємося.

І ніяких гладіолусів!

Роман Шиян, співавтор нового Стандарту початкової освіти і однієї з Типових освітніх програм