Які зміни чекають на вчителів та учнів у 2018

Освіта як безпека. Які зміни чекають на вчителів та учнів у 2018 р.

На 2018-й припадає старт імплементації реальної реформи загальної середньої освіти, за новим стандартом Нової української школи навчатимуться всі діти, що підуть у перший клас.

Цим ми здійснюємо перехід від школи, що напихає теоретичними знаннями, до школи компетентностей XXI століття. Усі 22 тис. педагогічних працівників, які навчатимуть першокласників, пройдуть підвищення кваліфікації. Нині ми працюємо над концепцією нової педагогічної освіти, бо нова школа реалізується через нового вчителя.

2018 року маємо розробити механізм добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів, проходження якої даватиме педагогу 20% надбавки до зарплати впродовж трьох років.

Детальніше він буде прописаний у Законі «Про загальну середню освіту» та відповідній постанові Кабміну. Ще одне завдання — лібералізувати сам процес підвищення кваліфікації, щоб педагоги мали вибір де та як її проходити: робити це в інститутах післядипломної освіти чи в громадських організаціях, які спеціалізуються на новітніх методиках навчання. Соціальний статус учителя — одне з найпріоритетніших питань для нас. 2017 року заробітну плату педагогів було підвищено на 50%, а 2018-го заплановано ще на 25%. Тут також важливо, аби в медіа говорили про успішних педагогів, а не лише описували професію в контексті скандальних історій.

Ще одне завдання 2018 року — друк підручників. Учні 1, 5 та 10 класів отримають нові книжки. Один із викликів — зробити їх сучасними як за змістом, так і за зовнішнім виглядом. Наприклад, підручники з історії України мають ураховувати події, які ми пережили за останні чотири роки. Важливо також написати книжки так, щоб школярі навчилися критично оцінювати інформацію, піддавати її сумнівам та шукати надійні джерела. Пам’ятаймо, що вони також утягнуті в поле гібридної війни. Новий Закон «Про освіту» вперше визначив обов’язковість доступу дитини не тільки до паперового підручника, а й до електронного. Тому ми візьмемося за розвиток справжніх електронних книжок: конкурс на створення їх буде оголошено для літератури першокласникам. Електронні підручники, які ми маємо нині, це лише PDF-версії паперових оригіналів. Справжня електронна книжка не просто його цифрова версія, а мультимедійний ресурс із відеоматеріалами, іграми, тестами тощо. Електронний контент особливо важливий для дітей з анексованого Криму та непідконтрольної території Донбасу, які не сидять за партами українських шкіл. Спільно з громадськими організаціями, Prometeus, EdEra та Фондом «Відкрита політика» ми вже розробили курси підготовки до ЗНО, щоби полегшити дітям доступ до складання цього іспиту.

Ще одне завдання 2018 року — створення Державної служби якості освіти (ДСЯО). У нашій країні відбувається децентралізація. Згідно з новим законом органи місцевого самоврядування відповідальні за забезпечення навчального процесу та створення освітнього середовища, але позбавлені контролюючих функцій. Міжнародний досвід показує: що вищим є ступінь децентралізації в країні, то централізованішим стає контроль за якістю. Саме тому ДСЯО буде створена на базі Держінспекції навчальних закладів, матиме регіональні підрозділи та повноваження з контролю якості освіти. Для розвитку інклюзивної освіти 2018 року ми маємо створити мережу інклюзивно-ресурсних центрів, а також включитися в процес переформатування інтернатів для малозабезпечених.

На порядку денному й імплементація мовної статті Закону «Про освіту». Фактор, який насправді був там урахований не повністю, — особливості різних національних меншин України. Одна річ, коли мова меншини належить до слов’янських і дітям легше опанувати українську. Зовсім інша — коли деякі національні групи, наприклад угорська чи румунська, потребують на її вивчення більше часу. З наступного навчального року хочемо презентувати нові підручники з української мови для шкіл, де навчаються діти з нацменшин (бодай у 1, 5 та 10 класах), і методики викладання цього предмета. Згадану вище специфіку детально маємо прописати в Законі «Про загальну середню освіту».

У країні досі діє Закон «Про засади державної мовної політики» Ківалова — Колесніченка, стосовно якого є висновок Венеціанської комісії, що він принижує статус державної мови. Чинна редакція мовної статті виправляє цю ситуацію. Ми хочемо підвищити вагу української як державної мови, основного чинника спільної злагоди, згуртування та інтеграції суспільства.

Я переконана, що освіта є фактором національної безпеки. Коли в складі України є території з гомогенним мовним середовищем, де громадяни не володіють державною і не розуміють її, це знижує освітні можливості наших дітей, обмежує їхній розвиток у країні. Такими особами легко маніпулювати. Так, як це фактично сталося в Криму.

Ще одне завдання на 2018 рік — створення Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти, яке нам досі не вдалося запустити. Відсутність цієї установи лишає прогалину в здійсненні функцій із моніторингу вищої освіти. Також із 2018-го ми змінюватимемо модель фінансування вищої освіти — вона стане формульною та враховуватиме як вартість підготовки за окремими спеціальностями, так і якість освіти в окремих вишах. Паралельно завершуватимемо затвердження нових компетентнісних освітніх стандартів, які наберуть чинності з 1 вересня 2018-го. З 2018 року має запрацювати й репозитарій академічних текстів. Що може стати перешкодою цим планам? Зрозуміло, що закони ухвалюють у парламенті, а тому важко прогнозувати, наскільки швидко депутати їх відпрацюють. Тут я бачу найбільші ризики.

Сутність змін в українській школі полягає в тому, що ми хочемо відійти від навчального закладу, де напихають теоретичними знаннями, до школи компетентностей, потрібних для життя у ХХІ столітті. Компетентності — це ядро знань, вміння використовувати їх для вирішення життєвих і професійних проблем та цінності. Нам потрібно оновити зміст освіти, створити нове освітнє середовище і, головне, нові методики навчання й моделі поведінки педагога. Сучасні учні дуже швидко втрачають інтерес до навчання, якщо воно не відбувається через процес вирішення якихось проблем, колективних проектів. А це потребує від учителя більших затрат енергії, кращої підготовки до уроку, якіснішого менеджменту в класі.

Є низка компетентностей, від яких залежить успішність людини в наш час. Це:

•  громадянська, 
• соціальна компетентність, 
• уміння спілкуватися з людьми, 
• збереження власного здоров’я, 
• навички володіти своїм емоційним станом, 
• культурна компетентність, 
• вміння навчатися впродовж життя й критичне мислення, 
• підприємливість, 
•  інноваційність. Маємо перейти від вертикальної, авторитарної педагогіки до горизонтальної — до взаємодії між батьками, вчителями й учнями, тобто до педагогіки партнерства. Це одне з найскладніших завдань. Воно впирається не лише в те, щоб навчити педагога нових технологій, а й у зміну його свідомості. Саме тут може бути джерело найбільшого опору освітній реформі. Наше гасло дуже просте: ми маємо перетворити українську школу на школу для сучасного життя. Еліту треба не тільки виховати, а й утримати. Нині інтелектуальний потенціал переміщується з країни за кордон, бо молодь бачить там можливості для саморозвитку як у науці, так і в бізнесі. Як, власне, і можливості для гідного життя. Щоб це виправити, ми маємо присвоїти собі свою державу — і це не просто кричати всюди «зрада», а пропонувати реальні сценарії зміни ситуації, шукати рішення. Відповідальність за своє життя, вибір, свою країну — один із найважливіших результатів української школи, який мав би бути