Матусю,пробач

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
Вибач, рідненька, я вже не прийду.
Мені не болить, я від болю не плачу,
Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач,не плач-твої сльози тримають,
Мене на землі,а мені вже пора.
Мене побратими із Богом чекають.
І зірка на небі,моя вже зійшла.

Матусю,пробач,що закрив рано очі,
Я прошу тримайся,я тебе люблю.
Світитиму з неба тобі я щоночі
І інколи, ще уві сні зайду...

Зайду,щоб ще раз,тебе міцно обняти,
Бо ти найдорожча в моєму житті.
І те,що не встиг на прощання сказати:
"Спасибі за щирі молитви святі!"

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,
У серці твоєму безмежно болить.
Прошу,відпусти і більше не плач.
Життя проти вічності лише мить.
Автор Віта Стронська