Івана Купала — традиційне свято, яке відзначається в Україні в ніч на 7 липня, тобто в ніч з 23 на 24 червня за старим стилем. Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння — 20-22 червня), що згодом збігся з Різдвом Івана Хрестителя та християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі.
Іоанн — син священика Захара та Єлизавети — родички Діви Марії, народився за півроку до народження Христа. Про його появу на світ також благовістив ангел. Сповнене аскетизму і служіння Богу, життя Іоанна викликало велику повагу до нього жителів Іудеї, серед яких він проповідував. Тих, що покаялись у гріхах, Іоанн хрестив водою, готуючи люд до духовного хрещення месією. Разом із усіма на берег річки Йордан прийшов і Христос, якого Іоанн охрестив у воді. Продовжуючи своє служіння Богу, Іоанн безстрашно викривав гріхи й облуду не тільки серед простолюду, але й серед царствуючих осіб, за що Цар Ірод укинув його до темниці. На день народження Ірода Соломія — дочка Іродіади попросила в подарунок за свій танець відрубану голову Іоанна. І отримала її на блюді... Так мученицькі скінчилося життя пророка.
У народній українській традиції день народження Іоанна (Івана Купала, Івана-травника, Копальний Іван) — це поетичне язичницьке свято торжества сонячного світла й тепла. У старовинних письмових джерелах Купало характеризується як язичницький бог земних плодів, якому Приносили в жертву хліб — головний плід землі.
Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.
З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці виходять із села з радісними співами, розкладають вогнища на горі або десь у лісі поблизу ріки, танцюють навколо того вогнища й стрибають через вогонь. Дівчата ще співають ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їх сердечні бажання. Ранком до сходу сонця вмиваються «іванівською» росою на красу. В Карпатах дівчата оперезаються перевеслом з пахучих трав, із тих самих трав плетуть вінки й кладуть собі на голову.
Головними атрибутами свята є Купало і Марена, що в різних місцевостях України готуються по-різному. Так, на Поділлі й Волині дівчата роблять «Купало» з гілок верби; для цього вони беруть гілку, квітчають її квітами й вінками, а потім ходять навколо такого «Купала» і співають пісень. Чоловіки і жінки теж сходяться на це видовище, але в співах вони участь не беруть.
Хлопці кидають квіти на ті стежки, де ходять дівчата.
За якийсь час, коли вже дівчата «Купалом» натішаться, хлопці нападають на «Купала», обривають з нього вінки й квіти, а саму гілку кидають у воду. Розкладають вогнище і, коли воно розгориться, стрибають через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки.
Зібравшись, дівчата беруться за руки і ходять навколо «Марени» — гілки чорноклену або вишні, співаючи. Переспівавши пісню, дівчата зупиняються. Одна з них бере солом'яне опудало, одягнене в жіночу сорочку, і ставить під дерева або поруч із гілкою — «Мареною»; інші дівчата вбирають голову того опудала стрічками, а на шию чіпляють намисто — це «Купало». Буває й так, що ставлять опудало з дерев'яними руками, на які чіпляють плетені вінки. Такого «Купала» обкладають купою соломи з кропивою і запалюють. Коли вогонь розгориться, хлопці й дівчата беруться за руки й перестрибують через вогонь, а інші в цей час співають.
В гаю зелененькім соловейко щебече, соловейко щебече;
Там дівчина мила віночок пустила з барвіночку, з барвіночку.
Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку, за миленьким, за миленьким...
За народним віруванням, лікарські рослини тільки тоді мають справжню цілющу здатність, коли будуть зібрані в ніч напередодні Івана Купала або вранці з живильною «іванівською» росою. Тому й умиваються українські дівчата тією росою на красу.
УСІХ ВІТАЮ ЗІ СВЯТОМ!
Немає коментарів:
Дописати коментар