Чому сталася Куренівська трагедія і як приховали тисячі загиблих киян

АВТОР ФОТО,ГАЛУЗЕВИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ СБУ

Підпис до фото,

Кияни беруть участь у розчищенні затопленої території

60 років тому - 13 березня 1961-го - київську околицю Куренівка накрив майже 10-метровий селевий потік з Бабиного Яру. Ця техногенна катастрофа, яка забрала життя багатьох людей і залишила без даху над головою приблизно пів тисячі сімей, увійшла до історії як Куренівська трагедія.

Так сталось, що один злочин спричинив інший злочин.

Якби наприкінці 1940-х років у Бабиному Яру спорудили "пам'ятник жертвам фашистського терору", як передбачала в березні 1945-го спільна постанова ЦК КП(б)У та уряду УРСР, ніхто б не посмів створювати на місці масових розстрілів сотень тисяч людей районний Парк культури та відпочинку зі спортивним корпусом, стадіоном, літнім відкритим басейном, штучним катком, тенісними кортами, кав'ярнями, кінотеатром, танцювальним майданчиком тощо.

• Російський слід у Бабиному Яру. Що стоїть за конфліктом навколо меморіалу
• Блог історика: "Бабин Яр" - найвідоміша книга про Київ

Але монумент не спорудили - зокрема, через ініційовану Кремлем 1948 року антисемітську кампанію "боротьби з безрідними космополітами", яка неминуче відбилася на долі Бабиного Яру, адже переважна більшість його жертв - євреї.

Влада УРСР вирішила засипати Бабин Яр, глибина якого сягала 50 метрів, а довжина - 2,5 км, і вирівняну територію перетворити на місце розваг.

Саме цей злочинний намір поклав початок подіям, які призвели до Куренівської трагедії.

Зміна напрямку

Ця історія почалася так само в березні, але 1950 року.

11 березня 1950 року в Києві відбулася технічна нарада за участі двох заступників міністра промисловості й будівельних матеріалів УРСР. Вирішували, куди подіти відходи від видобутку глини (ґрунти, пісок) з кар'єрів Петровських цегляних заводів №1 і №2 на Куренівці.

Річ у тім, що заводчани в 1948-1949 роках одержали нове устаткування, яке дозволило суттєво збільшити виробництво цегли для будівництва нового "соціалістичного Хрещатика", підірваного 1941 року радянськими диверсантами. Міськрада виділила заводоуправлінню додаткову територію під розробку кар'єрів.

У перспективі йшлося і про зведення перших житлових масивів на Чоколівці та Сирці, тобто потреба в цеглі й далі зростатиме.

АВТОР ФОТО,ГАЛУЗЕВИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ СБУ

Підпис до фото,

Так виглядав Бабин Яр, доки туди не прийшли гідромеханізатори. Фото 1940-х років

Спочатку планували подавати відходи з кар'єрів трубопроводом у заплаву Дніпра, відповідні розрахунки та креслення склала київська установа "Укрпромпроєкт". Тим часом "нагорі" ухвалили ліквідувати Бабин Яр, навіть стерти з міської мапи саму назву - для цього трапилася слушна нагода.

Технічна нарада в міністерстві мала легалізувати замивання Яру пульпою - пісково-ґрунтовою масою, розбавленою водою.

Від розробок "Укрпромпроєкту" відмовились, мотивуючи обмеженою кількістю труб - не вистачить на відстань 3,5 км до Дніпра. Та й монтаж трубопроводу триватиме довго, а видобуток глини з кар'єрів слід було розпочати вже 1 травня.

Учасники наради одностайно проголосували за складування пісково-ґрунтової маси до сусіднього Бабиного Яру: на 1,5 км труб вистачить, а монтаж займе менше часу.

Формально керувалися економічними резонами. Але насправді під грубим шаром пульпи мала назавжди зникнути пам'ять про сотні тисяч розстріляних там людей.

За два тижні виконком Київради, дозволивши цей злочин (рішення №582 від 28 березня), мотивацію вказав відвертіше: "Враховуючи […] доцільність замивання відрогів Бабиного Яру".

До Куренівської трагедії залишалося рівно 11 років - майже день у день.

Експеримент

З технічного боку, замивання Бабиного Яру способом гідромеханізації було експериментом.

Раніше відходи вивозили з кар'єрів самоскидами, тепер вирішили відправляти по трубах у вигляді пульпи. З яру вода по спеціальних водовідвідних колодязях мала стікати до річки Сирець.

Ніхто раніше в СРСР не використовував таку технологію для транспортування пульпи зі значною концентрацією ґрунту.

АВТОР ФОТО,УКРІНФОРМ

Підпис до фото,

Потік пульпи, що накрив район, перевертав автівки, завалював тролейбуси, валив стовпи електромереж. Архівне фото.

Новий проєкт склали в 1950 році фахівці московського інституту "Будгідромеханізація". Зроблений начебто коректно, він містив кілька вад. По-перше, не провели жодних гідрогеологічних досліджень місцевості, а тому не врахували, що Бабин Яр має глиняне ложе, крізь яке погано просочується вода. А по-друге, не зробили розрахунку стійкості всієї майбутньої споруди.

Ще більшим мінусом стало недотримання проєктних вимог під час будівництва.

Лише один приклад: водозабірні колодязі на терасах №3 і №4 мали складатися з двох металевих труб кожен, натомість установили по одній, ще й удвічі меншого діаметру. На встановлення водозабірних труб акти не складали.

Можливо, будівельники поспішали здати об'єкт під чергове радянське свято, а може, друга труба просто поїхала до когось на дачу. Адже коли почнеться заповнення території пульпою, перевірити їх кількість буде неможливо.

До того ж верхівки деяких водозабірних колодязів виявилися вищими за дамбу…

Ці та інші порушення стали можливими через відсутність авторського нагляду з боку проєктувальників.

Озеро бруду

Замив Бабиного Яру почали 1951 року з нижньої його частини, ближчої до Куренівки, поступово просуваючись вгору. Внизу спорудили захисну греблю, а на різних ділянках яру - спеціальні дамби. Роботи виконувало Київське спеціалізоване управління №610.

Саме в цей період зробили майже всі фатальні помилки, які призвели до катастрофи.

За технічним проєктом, пульпу мали подавати до Бабиного Яру лише протягом восьми місяців на рік - від квітня до грудня. Але фактично вона надходила всі дванадцять місяців.

АВТОР ФОТО,ГАЛУЗЕВИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ СБУ

Підпис до фото,

Місце аварії у верхів'ях Бабиного Яру

Проєктанти обмежили замивання яру 8 годинами на добу, адже наступні 8 годин вода мала відстоюватися і протягом ще 8 годин її мали відкачувати. Натомість пульпа прибувала упродовж 16 годин, а взимку - цілодобово.

Як не дивно, технічний контроль за намиванням ґрунту ніким не здійснювався.

"По яру розлилося озеро, - свідчив Анатолій Кузнєцов у романі-документі "Бабин Яр". - Я ходив туди і вражено дивився на озеро бруду, що поглинає попіл, кістки, кам'яні осипи могильних плит. Вода в ньому була гнила, зелена, нерухома, і день і ніч шуміли труби, подаючи пульпу. Це тривало кілька років. Греблю підсипали, вона росла, і 1961 року стала заввишки з шестиповерховий будинок".

"Перебуває в аварійному стані"

Дренажна система не справлялася з надмірною кількістю води. Збільшувалося навантаження на греблю, ситуація ставала дедалі загрозливішою.

Чи знала про це влада? Так. Чи усвідомлювали керівники Петровських цегелень, що ситуація наближається до катастрофічної? Звичайно.

Наприклад, у лютому 1957-го начальник спецінспекції Подільського району Глущенко попередив начальника Київського відділення "Союзгідромеханізації" Цепенюка та директора Петровських цегелень Брацила про порушення технологічних вимог щодо водовідведення: "Канава Бабиного Яру завжди перебуває в аварійному стані. Вода разом з піском виходить з берегів і затоплює прилеглі території підприємств і організацій". За чотири роки саме це спричинить трагедію.

Але зменшити виробництво цегли, тобто уповільнити житлове будівництво, було неможливо з ідеологічних причин - комуністична партія обіцяла людям покращення життя.

В 1958-му критичну ситуацію розглянув виконком Київради, зобов'язавши інститут "Київпроєкт" скласти технічну документацію з відведення поверхневих вод з верхів'їв Бабиного Яру.

З наявних документів не видно, чи щось зробили крім проєктних пропозицій. Однак аварія в 1961-му почалася саме там, у верхів'ях яру.

На шляху до комунізму

Наприкінці 1960 року заповнення Бабиного Яру досягло проєктної позначки. Начальник дільниці, яка там працювала, доповів про це на виробничій нараді в спеціалізованому управлінні №610. Далі пульпу мали подавати до сусіднього Реп'яхового Яру, але його не встигли підготувати до замивання.

Керівник управління доручив начальнику дільниці "протриматися", тобто далі заповнювати Бабин Яр. А на такій же нараді 4 березня похвалив його за те, що "тримається" і виконує план.

Між іншим, згадана дільниця вважалася найкращою в управлінні й боролася за звання "колективу комуністичної праці" (тоді престижний статус), а її начальник до того ж був секретарем партбюро управління №610.

Зупинити подачу пульпи було неможливо - цегельні працювали ударними темпами. Адже країна готувалася зустріти ХХІІ з'їзд КПРС, що відкриється восени, гучним перевиконанням планів. А що з'їзд пафосний - має ухвалити нову Програму КПРС, яка визначить план побудови комунізму, - то передз'їздівські успіхи теж мали бути вагомими.

І хто там вже брав до уваги якісь проєктні позначки? Хто б наважився нагадати ЦК про нормативи, за якими в січні, лютому й березні заповнювати яр заборонялося? Миттєво поклав би партквиток і вилетів з посади…

Бабин Яр продовжували заливати пульпою 16 годин щодобово. Вдень і вночі.

На середину березня запланували перехід до Реп'яхового Яру. З огляду на це виконроб 6 чи 7 березня наказав поступово згортати техніку. Припинили й відкачування води, бо вона дуже брудна і псує насоси.

А водозабірні колодязі на той час були в такому запущеному стані, що не приймали воду…

Півтори години пекла

Ще в лютому мешканці Куренівки скаржилися в міськвиконком, що з Бабиного Яру тече вода, заливає городи й підвали будинків. Вони не знали, що їхнє життя давно під загрозою, адже аварії траплялися й раніше - зокрема, частковий розмив дамби у верхів'ях яру, - але щоразу вдавалося запобігти катастрофі.

АВТОР ФОТО,ГАЛУЗЕВИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ СБУ

Підпис до фото,

Ріг теперішніх вулиць О. Теліги та Кирилівської невдовзі після аварії

13 березня о 6.45 працівник спеціалізованого управління №610, який оглядав об'єкт, помітив розмив верхньої дамби шириною приблизно 1 м. Спробував закидати його піском, але побачив марність зусиль і біля 7.00 побіг в управління. Повернувся з майстром дільниці і виконробом, але зупинити воду вже було неможливо. А за нею почала рухатися пульпа.

Яр вийшов з-під контролю.

За годину на Куренівці вже було стільки води, що по нинішній Кирилівській вулиці не міг їхати транспорт. Виник колосальний затор. Прибули дві пожежні машини, почали відкачувати воду.

Але було вже пізно.

О 8.30 вода, змішана з піском, ґрунтами, глиною, понеслася з верхів'їв яру вниз, на Куренівку, набираючи швидкість і руйнуючи внутрішні дамби, а також захисну греблю в пониззі яру.

Страшна хвиля висотою 8-10 м обвалилася на Кирилівську вулицю, перевертаючи трамваї, автобуси, автівки, змітаючи все на своєму шляху - людей, житлові будинки, гуртожитки, трамвайне депо, цехи і виробничі корпуси Експериментального заводу, спортивні споруди стадіону "Спартак" тощо.

Пульпа накрила територію понад 30 га від нинішнього Подільського узвозу до Куренівського парку. Все, що там було, зникло під багнюкою товщиною до 4 м.

Пекло тривало півтори години.

"Перелопачено екскаваторами"

Мало хто розумів, що і після 13 березня ситуація залишалася небезпечною. Адже на Куренівку вилилося "тільки" 600 тис. кубометрів намивної маси, натомість в яру залишалися ще понад 3 млн кубометрів. Піде сильний дощ - все повториться в більших масштабах.

Великий переполох у керівних кабінетах стався у травні, коли після сильної зливи в Бабиному Яру почався рух ґрунту. Але обійшлося.

16 березня Українське радіо повідомило про 53 загиблих, 18 березня - про 72, а 31 березня Урядова комісія оголосила остаточну цифру: 145. Ішлося про кількість тіл, знайдених рятівними бригадами.

АВТОР ФОТО,ГАЗЕТА "ВЕЧІРНІЙ КИЇВ", 21 БЕРЕЗНЯ 1961 РОКУ

Підпис до фото,

Співчуття родинам загиблих від фактичних винуватці трагедії - Київради і міськкому КПРС, а також "партійних та громадських організацій"

Натомість Анатолій Кузнєцов згадував, що тільки в перші хвилини, коли пульпа обвалилася на Куренівку, захлинулися сотні людей. "Люди, які були в трамваях, машинах, - писав він, - гинули, мабуть, не встигнувши зрозуміти, що сталося. З в'язкої трясовини, що рухається, виринути або видертися було неможливо".

В Києві подейкували: насправді загинули 2 тис. людей. А хтось казав і про 5 тис. Проте жодних документів, які б підтверджували такі дані, наразі не виявили.

Придивимося уважніше до офіційної цифри. 145 загиблих - це дані станом на 31 березня 1961 року. А масштабні розкопки на Куренівці й виявлення тіл почалися наприкінці весни, коли зійшла вода. І тривали вони протягом двох років.

Ніхто й ніколи не повідомляв про кількість знайдених там останків. І ось чому: "Вивезено з району затоплення 326 тис. м3 ґрунту, іншу частину ґрунту в обсязі 324 тис. м3 перелопатили екскаваторами" (зі Звіту спеціальної комісії Держбуду УРСР з нагляду за станом Бабиного Яру).

Непрямим показником реальної кількості жертв могла б слугувати кількість людей, зниклих безвісти. Але офіційні повідомлення не містять такої інформації.

Навіть за 60 років після Куренівської трагедії ми не знаємо, скільки людей насправді загинули

 

За словами чиновників, комфорт випускників не має спричиняти дискомфорт для школярів

Київська влада вважає графік ЗНО некомфортним

Столичні чиновники невдоволені тим, що 280 тисяч київських школярів 1–10 класів мають поступитися місцем в аудиторіях одинадцятикласникам, які складатимуть ЗНО в травні цього року.

Про це йдеться в дописі заступника голови Київської міської державної адміністрації Валентина Мондриївського у Facebook щодо традиційного проведення зовнішнього незалежного оцінювання з кількох предметів у травні кожного року.

За його словами, розклад ЗНО-2021 має бути комфортним для всіх учасників освітнього процесу.

«За наказом Міністерства освіти і науки України, основні сесії зовнішнього незалежного оцінювання мають розпочатись із 21 травня – за тиждень до завершення навчального року в школах. Складання ЗНО передбачає певні обмеження, а саме: жодних сторонніх осіб у приміщеннях під час тестування. Тобто 280 тисяч учнів 1–10 класів мають поступитися місцем одинадцятикласникам 21, 24, 25 та 28 травня», – наголошує чиновник.

Він також підкреслив, що якщо для старших класів буде можливо організувати дистанційне навчання в зазначені дні, то для учнів молодшої школи такий формат є неефективним.

Окрім того, за словами Мондриївського, батькам, чиї діти навчаються у 1–4 класах, доведеться також залишатися вдома та якось організовувати навчальний процес.

«Комфортна здача ЗНО для одних учнів, не має спричиняти дискомфорт для інших школярів. Сподіваємось, що на рівні країни приймуть зважене та комфортне рішення для всіх учасників освітнього процесу», – написав заступник голови Київської міської державної адміністрації.

Варто зазначити, що в разі реалізації ініціативи, Міністерство освіти і науки має змінити графік ЗНО в 2021 році та перенести дати проведення тестувань з шести предметів – хімії, іспанської мови, німецької мови, французької мови, англійської мови, математики та української мови на більш пізні терміни.

Як відомо, на початку березня директорка департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян висловила невдоволення тим, що проведення зовнішнього оцінювання з математики призначене на 28 травня – день, коли в Києві планували провести свято Останнього дзвоника

 

Беріть участь в опитуванні Освіта.ua щодо місця англійської мови в освітній системі

Чи треба посилити роль англійської мови в українських закладах освіти?

Знання молоддю англійської мови є запорукою незалежності України в контексті гібридної війни з Російською Федерацією.

Про це заявив Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов під час форуму «Україна 30. Культура. Медіа. Туризм».

«На превеликий жаль, ми за 30 років не збагнули питання англійської мови, яка має бути обов’язково другою мовою в країні. Для того, щоб ми з вами були убезпечені від тих атак, від яких ми сьогодні потерпаємо від Російської Федерації», – зазначив Данілов.

Він також зазначив, що дуже багато політиків і президентів загравалися з російською мовою.

«Ми продовжували копати під себе яму, в якій сьогодні опинилися, яку сьогодні на 100% використовує Російська Федерація, коли вони російською мовою відправляють ті наративи, які вони вважають за необхідне. Це ключове фундаментальне питання, з яким треба розбиратися», – сказав Данілов.

Окрім того, він висловив переконання, що виходом з цієї ситуації має стати щонайактивніше поширення англійської мови в Україні.

«Ще раз наголошую: знання молоддю англійської мови є запорукою незалежності нашої держави. Англійська мова має використовуватися з дитячого садочка, в школі. Її не треба навчати, її треба знати. Справа в тому, що у нас дуже багато навчають англійську мову, але дуже мало людей її знають і користуються нею. Коли ми зможемо налаштувати суспільство на англомовні видання, тоді питання тієї лінгвістичної війни, яку веде Російська Федерація, зможе поступово зникати», – сказав Секретар Ради національної безпеки і оборони.

Нагадаємо, що нещодавно затверджена Міністерством освіти Типова освітня програма для 5–9 класів закладів загальної середньої освіти передбачає на вивчення іноземної мови по 3,5 години на тиждень. Традиційно цією іноземною мовою найчастіше є саме англійська. Також заклади освіти можуть передбачити вивчення другої іноземної мови (щонайменше дві години на тиждень) за рахунок перерозподілу навчальних годин інших освітніх галузей

 

Школи можуть розробляти свою освітню програму на основі типової освітньої програми

Створюємо власну освітню програму: поради директору

Як відомо, українські школи зможуть розробляти свою освітню програму для 5-9 класів на основі типової освітньої програми, що нещодавно затверджена Міністерством освіти. Державна служба якості освіти підготувала рекомендації для директорів шкіл, як правильно розробити власну освітню програму школи та якою повинна бути структура документа.

Освітня програма – один із чинників, що визначає якість освітньої діяльності, та є джерелом інформації під час проведення:

• інституційного аудиту – зовнішнього оцінювання діяльності школи;
• самооцінювання – внутрішнього комплексного вивчення роботи закладу.

Разом з тим власна освітня програма дає змогу школі реалізувати автономію: зафіксувати спільно вироблені цінності закладу, запропонувати власне бачення навчального плану, розподілу навчальних годин.

Як школі розробити власну освітню програму

Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Розробляється вона відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти і має враховувати потреби та інтереси учнів, спроможність закладу освіти.

Власну освітню програму школа може розробляти на основі типової чи іншої освітньої програми або на основі державних стандартів загальної середньої освіти. Важливо пам’ятати, що у власній освітній програмі мають бути враховані структурні компоненти типової освітньої програми, а обсяг навантаження учнів – не менший, ніж у типовій освітній програмі.

Заклад може на власний розсуд розробити одну наскрізну для усіх рівнів освіти програму, або ж окрему – для кожного рівня. Водночас на кожному рівні та навіть для кожного класу вона може мати власну специфіку.

В освітній програмі зазначається перелік модельних навчальних програм, які використовуються закладом освіти в освітньому процесі, або навчальних програм, розроблених у закладі освіти та затверджених педагогічною радою, а також навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки. У навчальному плані вказується тижневий обсяг навантаження та його розподіл між освітніми галузями і навчальними предметами (курсами) на кожен рік навчання.

Розпочинаючи роботу над розробленням освітньої програми, директор закладу та його заступники можуть створити робочу групу та залучити до неї вчителів. Робоча група у свою чергу вивчає нормативну базу та, за наявності, результати самооцінювання школи й обирає шлях, за яким розроблятиметься освітня програма: на основі типової чи нетипової програми, або ж Державного стандарту.

Після власне розроблення проєкту освітня програма обговорюється та схвалюється педагогічною радою й затверджується наказом закладу освіти. У разі створення освітньої програми на основі Державного стандарту, така програма має пройти експертизу і затвердження у Державній службі якості освіти України.

Структура освітньої програми

Як уже зазначалось, освітня програма так чи інакше має враховувати структуру типової освітньої програми, утім заклад, розробляючи власну програму на основі Державного стандарту, може змінювати цю структуру, відображаючи зазначені нижче компоненти в тій чи іншій формі:

1. Пояснювальна записка

У пояснювальній записці зазначаються тип закладу, реквізити установчих документів; нормативні документи, відповідно до яких розробляється програма (закони України «Про освіту», «Про повну загальну освіту», постанови КМУ, накази МОН щодо затвердження типових освітніх програм тощо); мета та завдання діяльності закладу освіти, а також особливості й умови роботи закладу.

2. Вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою

Розробляючи власну програму на основі типової, заклад, як правило, використовує вказані у ній вимоги до осіб, за потреби вносячи власні уточнення. Утім, школа може сформувати і власний опис таких вимог, розробляючи програму на основі Державного стандарту.

Як правило, такі вимоги стосуються віку здобувачів освіти та наявності в них освіти певного рівня (наприклад, початкової – для оволодіння освітньої програмою базового рівня). Додаткові вимоги можуть встановлюватись у спеціалізованих закладах загальної середньої освіти або ж у профільних ліцеях.

3. Загальний обсяг навчального навантаження

Освітня програма має містити опис обсягу потижневого навчального навантаження та обґрунтування перерозподілу навчальних годин (якщо такий здійснюється). У додатках подаються таблиці з розподілом навчальних годин для кожного класу.

4. Опис очікуваних результатів навчання за освітніми галузями

Цей компонент доцільний, якщо освітня програма розробляється на основі Державного стандарту та містить очікувані результати, відмінні від тих, що вказані у типовій освітній програмі.

5. Перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм

Освітня програма наповнюється також переліком навчальних програм із зазначенням їх авторів. Утім, самі навчальні програми не є частиною програми та не додаються до програми — вони зберігаються у закладі як окремі документи. Натомість навчальні плани до кожного рівня освіти або класу розміщуються у додатках.

6. Форми організації освітнього процесу та методи навчання

У власній програмі школа надає більш докладний, ніж у типовій програмі, перелік форм, які застосовують учителі, щоб підкреслити специфіку роботи закладу освіти. Наприклад, можна відобразити проєктну діяльність як форму роботи, заняття у STEM-лабораторії, інтегровані уроки, інтерактивні заняття у формі ділових ігор, заняття-практикуми, дослідно-експериментальні заняття тощо. Додатково можна надати перелік педагогічних технологій, методів, які застосовують учителі закладу освіти, у тому числі авторських технологій.

Про застосування технологій дистанційного та/або змішаного навчання варто також зазначити у цьому розділі освітньої програми.

7. Опис інструментарію оцінювання

У цьому розділі заклад описує власну систему оцінювання, що складається з переліку видів та форм оцінювання, які застосовуються у школі, критеріїв, шкал оцінювання, відповідних процедур та правил.

Ці процедури і правила можуть описувати особливості оцінювання на різних рівнях освіти та різних навчальних предметів, особливості семестрового і річного оцінювання, спільні правила, які будуть відображати культуру оцінювання в закладі освіти.

Загальну основу критеріїв оцінювання складають національні критерії. Утім, окремо зазначається, якщо у школі наявні адаптовані для учнів, доповнені та конкретизовані вчителями критерії, або ж якщо учні залучаються до розроблення критеріїв само- та взаємооцінювання.

Загальні адаптовані критерії можна подати у додатку до освітньої програми. Проте критерії, що розробляються для оцінювання різних видів завдань, для різних занять або навчальних тем, додавати до освітньої програми не потрібно – достатньо зазначити про їх наявність і вказати, де вони розміщені.

Опис інструментарію оцінювання має містити також інформацію про те, яку шкалу оцінювання використовує школа. Якщо ж це власна, розроблена у закладі, шкала, то освітня програма має містити її короткий опис і способи переведення у національну шкалу